ТЕАТРА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Сукупність специфічних засобів і прийомів, властивих театрові як особливому виду мистецтва. З Петрицьким на українську сцену знову прийшла святкова театральність. В його декораціях багато сонця і повітря (Веч. Київ, 6.II 1964, 4); // Елементи сценічної вистави в чому-небудь. Театральність українського весільного обряду відразу ж впадає у вічі (Від давнини… І, 1960, 139).
2. Награність, штучність, афектація в чомусь; поведінка, розрахована на зовнішній ефект. Бєлов легко переборов театральність, став простим і переконливим у грі. Образ [Мічуріна] розвивався, поглиблювався (Довж., III, 1960, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 55.