ТЕВТО́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до тевто́ни й тевто́нці. В Галицькому літопису.. описана битва Данила Романовича з тевтонськими рицарями під Дорогичином, під час якої Данило розгромив хрестоносців-завойовників (Іст. укр. літ., І, 1954, 52); Тевтонські племена.
Тевто́нський о́рден — католицький духовно-рицарський орден, що виник у Палестині наприкінці XII ст.; військова організація німецького рицарства в XIII— XVI ст. Суперечки й конфлікти між єпископством і Тевтонським орденом часто кінчалися військовими сутичками (Знання.., 2, 1973, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 56.