ТЕЛЕГРАФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док.
1. Надсилати повідомлення телеграфом. Не знаю, що сталося вдома.. Турбуюся дуже — і як ще сьогодні нічого не буде, доведеться телеграфувати (Коцюб., III, 1956, 444); — Телеграфую, — звернувся Щорс до своїх командирів: — «Військо босе, виснажене. Тільки свіжі сили можуть врятувати становище…» (Довж., І, 1958, 212); [Ольга:] Коли ти приїхав? ..[Куниця:] В вісім тридцять. Я ж тобі телеграфував (Коч., II, 1956, 315).
2. перен., розм. Повідомляти що-небудь на відстані за допомогою певних знаків. Тієї самої ночі він довго телеграфував у різні сторони (Фр., VI, 1951, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 61.