ТЕЛИ́ЦЯ, і, ж. Молода корова, яка ще ні разу не телилася. Онися Степанівна обділила дочку й зятя всім, що було потрібно в господарстві: дала три пари волів, дві корови й телицю (Н.-Лев., III, 1956, 198); У загоні батько налигав телицю і вивів.. А мати підійшла до неї й тихо гладила рукою.. Два роки доглядала, раділа — корівка, думала, буде… (Головко, II, 1957, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 64.