ТЕЛЬБУШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., перех., розм. Виймати внутрішні органи вбитої тварини. Орися хутенько присіла до ночов із водою і заходилася тельбушити рибу (Тют., Вир, 1964, 511); Одна господарка несподівано знайшла у шлунку гуски, яку вона тельбушила, кілька шматочків золота (Наука.., 1, 1966, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 66.