ТЕ́МРЯВИЙ, а, е, рідко.
1. Те саме, що темнува́тий. При темрявому світлі від маленької лампочки його обличчя здавалося ще блідішим (Гр., II, 1963, 481).
2. Те саме, що те́мний 1-3. Сів до стерна [Еней] і повів корабель свій по темрявих хвилях (Зеров, Вибр., 1966, 245); Розложиста темрява пуща: кругом велетенські дуби, смолиста ялинова гуща, і в глиці опалій — гриби (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 136); Карі очі з-під довгих темрявих вій палають вогнем (Стар., Облога.., 1961, 7); Були темряві дні, повні жаху та мли (Граб., І, 1959, 446).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 71.