ТЕНДЕНЦІ́ЙНО. Присл. до тенденці́йний 2. Про антів розповідає також готський історик VI ст. Йордан, який жив у Візантії. Проте до повідомлень цього автора слід ставитися з обережністю, бо викладені вони тенденційно (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 328).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 72.