ТЕНДЕНЦІ́ЙНІСТЬ, ності, ж.
1. Наявність певної ідеї, тенденції в художньому, публіцистичному й т. ін. творі; ідейна спрямованість. Маркс і Енгельс вперше висунули ідею партійності літератури, яку вони розуміли як найвищу форму вияву ідейності, тенденційності (Рад. літ-во, 7, 1968, 93); З творчості українського народу ясно дається бачити властиву йому комуністичну ідейність, тенденційність у найкращому, найблагороднішому розумінні цього слова (Рильський, III, 1956, 149).
2. Упередженість, необ’єктивність. Реакційна преса завжди відзначалася своєю необ’єктивністю, тенденційністю (Веч. Київ, 25.XII 1968, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 72.