ТЕ́НЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. те́нькати та звуки, утворювані цією дією. А трохи перегодя, коли від пожежі залишилися тільки червоні віхті на хмарах, з шляху почулося шалене тенькання дзвоників. То зі свого стану мчали на пожежу пристав і судовий слідчий (Стельмах, І, 1962, 623).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 74.