ТЕОКРА́ТІЯ, ї, ж. Форма державного правління, при якій політична влада належить духівництву. Життя в давній Елладі складалося вільніше, веселіше, ніж в давніх східних державах, пригнічених теократією та деспотією (Л. Укр., VIII, 1965, 145); // Держава з такою формою правління.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 74.