ТЕПЕ́РЕНЬКИ, рідко ТЕПЕ́РЕНЬКА, присл., пестл. Те саме, що тепе́р. Стара дуже скучає, та й каже одного разу, важко зітхнувши; — Де тепереньки Катря моя мила? (Вовчок, І, 1955, 98); — Е-е! — філософує дід під дубом. — Тож було колись роси які та води, та болота довго стояли. А тепереньки вже скоро, видимо, геть чисто все повисихає (Довж., Зач. Десна, 1957, 493); — Ой моє нещастя! Що теперенька ви скажете мені, Онисіє Степанівно? — бідкався отець Харитін (Н.-Лев., III, 1956, 169).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 76.