Слово "теперішній" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ТЕПЕ́РІШНІЙ, я, є.

1. Який є, існує, відбувається зараз, у момент мовлення; нинішній. Повна перемога теперішньої революції [1905 р.] буде кінцем демократичного перевороту і початком рішучої боротьби за соціалістичний переворот (Ленін, 11, 1970, 113); Троє завели річ про теперішнє життя трудне (Мирний, І, 1949, 336); Про ярмарок гомоніли.. А Огиря саме цікавили ціни теперішні на воли (Головко, II, 1957, 65); При теперішній системі контроль за якістю будівництва здійснює безліч різних організацій (Рад. Укр., 27.VІІІ 1959, 2); // Здійснюваний, виконуваний тепер, зараз. Не знаю, коли настане той час, щоб я міг змінити свою теперішню працю на більш відповідну і продукційну [продуктивну] (Коцюб., III, 1956, 283); Саме життя вже навчило і Лялю, і її товаришів цінувати людину не лише за минулі її заслуги, а, головним чином, за її теперішні дії, що вона робить і як поводиться в оточенні ворогів (Гончар, IV, 1960, 92).

∆ Тепе́рішній час — дієслівна категорія, що означає дію, яка відбувається зараз, у момент висловлювання. У сучасній мові розрізняють форми теперішнього, минулого, давноминулого і майбутнього часів (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 325).

2. Який живе тепер, у сучасний мовцеві період. Старий пан, як і теперішній, був маркотний [маркітний] дуже і дражливий (Вовчок, VI, 1956, 336); Вона, пригадуючи свої молоді літа, судила теперішню молодіж (Мирний, IV, 1955, 145); Він спочатку в присмерку ніяк не міг второпати, з ким це старий Юхрим так ганить теперішню молодь (Стельмах, І, 1962, 337).

3. у знач. ім. тепе́рішнє, нього, с. Те, що є, існує, відбувається тепер, у сучасний мовцеві період. Теперішнє, що колесить кругом його [юнацтва], таке непривітне, таке темне, безрадісне!.. (Мирний, І, 1954, 347); Шкода за минулим, річ відома. Та й теперішнє колись мине… (Рильський, III, 1961, 317); // чиє. Життя певної країни, народу, людини в момент мовлення або в період життя мовця. В світле ми йдемо Майбутнє. В нас теперішнє могутнє! (Тич., II, 1957, 282); Хлопці тепер майже не вилазили з сідел: на спарені їхні пікети лягла відповідальність за цілий край.. з його теперішнім і майбутнім (Гончар, II, 1959, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 76.