ТЕПЛОВІДДА́ЧА, і, ж., спец.
1. Віддавання тепла нагрітим тілом у навколишнє середовище. Підвальні овочесховища найбільш економні щодо опалення, бо зменшується тепловіддача через стіни (Колг. енц., II, 1956, 168); З допомогою іоніту очищають воду для парових котлів, щоб у них не було накипу, що утруднює тепловіддачу (Наука.., 11, 1956, 33).
2. Виділення тепла людським або тваринним організмом у процесі його життєдіяльності. Під впливом високої температури шкірні судини розширяються, до них приливає кров з внутрішніх органів, тепловіддача тіла збільшується (Фіз. вихов.., 1954, 55); Якщо теплотворення посилене, наприклад, при важкій м’язовій роботі, то одночасно з цим рефлекторно збільшується й тепловіддача в зовнішнє середовище (Заг. догляд за хворими, 1957, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 80.