ТЕ́ПЛІСТЬ, лості, ж., рідко. Те саме, що тепло́ 2, 3. Після цілого місяця ідеальної ясності й теплості почався вітер, а далі, — як і слід було по такому початку сподіватись, — дощ (Л. Укр., V, 1956, 392); Пелехатий нюхливо поводив носом, вловлюючи запашну теплість, випромінювану людиною (Загреб., Шепіт, 1966, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 78.