ТЕРА́РІЙ, я, ТЕРА́РІУМ, а, ч. Спеціально обладнане приміщення або скринька для тримання різних наземних хребетних тварин (перев. земноводних і плазунів), за життям яких ведуть спостереження. Бічні стінки тераріума, а також верх і нижні частини передньої й задньої стінок роблять із дощечок товщиною 10 мм (Гурток «Умілі руки..», 1955, 164); Один із пійманих малих варанчиків живе й досі в тераріумі Інституту зоології АН УРСР у Києві. Він підріс і почуває себе непогано (Знання.., 3, 1966, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 83.