ТЕРЕВЕ́НІ, ів, мн., розм., зневажл. Дурниці, нісенітниці. — Читає [стражник], не втне. — Писано, — каже, — як слід, а виходить — якісь теревені по-мужичому (Мирний, IV, 1955, 385); Якщо навіть не вважати за звичайні теревені такої писанини, як от «холодніша воля», дика буря, що придавлює ліру : т. п., то все-таки можемо з них вичитати, що віра автора в народ.. не була в нього вироблена життям (Фр., XVI, 1955, 110); // Пусті, марні розмови, балачки. Не дошила Стеха урочної роботи — рукавчиків, — Уляна винна: вона своїми реготами та теревенями не дає дівчатам діла робити! (Мирний, II, 1954, 102); Дарка слухала, слухала його теревені, а далі повернулася до нього спиною і стала роздивлятися краєвиди, що пропливали за вікном (Вільде, Повнол. діти, 1960, 264); Він [Т. Шевченко] вже не раз бачив, чого були варті теревені ліберальних базік про волю, братерство й добро для «рідних братів» (Слово про Кобзаря, 1961, 63).
◊ Тереве́ні пра́вити (гну́ти, розво́дити, розвести́, розпуска́ти, розпусти́ти, точи́ти, городи́ти, плести́ і т. ін.): а) говорити дурниці, нісенітниці. — Хто? Ти? — Лев заревів, — така погана? Мене, такого пана, Сюди задурювать прийшла?.. Пішла! Бач, теревені розпустила! Тікай, поки ще ціла! (Гл., Вибр., 1951, 26); Нестор дивився на неї поблажливими, спокійними очима, як на дитину, яка городить теревені (Вільде, Сестри.., 1958, 572); б) говорити щось незначне, несерйозне, пусте. [Дженні:] А хто ж мене рівняв і до принцеси і до русалки… і… і вже не знаю, до кого ще? Хто правив теревені, аби мене барити? (Л. Укр., III, 1952, 72); — Годі вам теревені гнуть, — гукнув Барило, прислухаючись. — Чи чуєте, здається, у роги трублять? (Стор., І, 1957, 390); Мітинг тягся недовго. Новий комісар багато не балакав. Партизани теж не любили теревенів розводити (Ю. Янов., І, 1958, 107); Пасажири точили теревені про цю станцію, про потяг, про ціни на борошно й залізничні квитки (Досв., Вибр., 1959, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 84.