ТЕРЛИ́КАТИ і рідко ТИРЛИ́КАТИ, аю, аєш, недок., неперех. і перех., ірон., зневажл. Невміло, невправно грати на смичковому інструменті, на гармонії тощо. Тут я задумав зорганізувати квартет; сам я трошки терликав на скрипці (Збірник про Кроп., 1955, 60); — Коли генерал-губернаторів син женився з дочкою графа Потоцького, то під вечерю терликали їм самі скрипалі з Купецького зібрання (Смолич, Мир.., 1958, 58); Скрипаль смичком терликає давно набридлу річ… (Шер., Дружбою.., 1954, 90); Баян зітхнув легко, наче зрадів, що йому більше не доведеться тирликати набридливо-одноманітний ритм фокстроту (Ткач, Арена, 1960, 44); // розм. Відтворювати мотив, мелодію голосом, допомагаючи собі язиком, губами тощо. Терликаючи якийсь оперетковий мотив, Оленка пробігла коридором до кімнати (Кучер, Прощай.., 1957, 43); Ніна.., тирликаючи якусь французьку пісеньку, крутилася по сусіднім покою (Фр., III, 1950, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 87.