ТЕРМІНА́ТОР1, а, ч., астр. Межа між освітленою Сонцем і темною частинами небесного тіла. Загальну картину підвищень і западин на поверхні Місяця можна одержати, спостерігаючи лінію термінатора (Наука.., 9, 1965, 14).
ТЕРМІНА́ТОР2, а, ч., діал., заст. Учень, що вчиться ремесла в майстра. — Один є між ними старший, якийсь термінатор, прогнаний від майстра (Фр., IV, 1950, 42); У кузні був термінатор, що дув у міх ковальський (Март., Тв., 1954, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 88.