ТЕРНИ́К, у́, ч. Зарості терну. Десь у тернику один [соловей] старанно повторює якийсь етюд (Вас., І, 1959, 292); — Обережно, Михайлику, — тут подряпатись можна, — розводячи обома руками цупкі гілки, Люба зайшла в терник (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 92.