ТЕРНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до те́ртися 1. Гнідко наблизився до Якима, скоса блиснув на нього своїм червоним оком і тернувся об бік мордою (Мирний, IV, 1955, 319); Сталеві гори [танки] стоять на майдані — така, як тернеться об хату, то й хату розвалить, не то що солдатський окіп (Гончар, II, 1959, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 93.