ТЕРОРИЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до тероризува́ти. Пощастило [Станіславові] натрапити на своїх людей в окупованій і тероризованій гітлерівцями Польщі (Ле, Клен. лист, 1960, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 94.