ТЕРОРИСТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до терору, пов’язаний з ним. Небезпека [імперіалістичної агресії] особливо посилилася, коли в Німеччині захопив владу фашизм — оскаженіла терористична і шовіністична диктатура найбільш реакційних сил імперіалізму (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 17); Терористична діяльність народовольців.
Терористи́чний акт — убивство чи замах на життя державного або громадського діяча. Терористичні акти проти феодалів і злодійство були в центрі уваги законодавства Київської Русі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 461).
2. Прикм. до терори́ст; // Який складається з терористів. Мав [Махно] потайний намір розправитись і з Петлюрою, та, на жаль, не вдалось, хоч для цього й була ним створена особлива терористична група (Гончар, II, 1959, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 94.