ТЕРПУЖО́К, жка́, ч. Зменш.-пестл. до терпу́г. Сидить [син].. під трактористською будкою, терпужком по якійсь залізячці чиркає (Вол., Озеро.., 1959, 61); Він жваво скреготів терпужком, обпилюючи затиснуту в лещатах шестірню (Рад. Укр., 5.IV 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 98.