Слово "терти" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ТЕ́РТИ, тру, треш; мин. ч. тер, ла, ло; наказ. сп. три, тріть; недок., перех.

1. Натискуючи чимось, водити туди й сюди по якійсь поверхні. Пацюк та Матня попідводилися, терли спросоння очі (Мирний, І, 1949, 279); Хлопець то червоніє, то біліє, він тремтячою рукою тре чоло (Гр., І, 1963, 245); Старий чиновник розгублено забігав по килиму,.. тре скроні (Довж., І, 1958, 53); // Такими ж рухами очищати що-небудь від бруду, різних нашарувань і т. ін. Килина довго терла його цеглою, шарувала піском у березі, поки таз не залиснів (Н.-Лев., III, 1956, 246); Тимко не міг спати, чув усе, що вона робила: виносила надвір воду, терла ганчіркою підлогу (Тют., Вир, 1964, 477); // Розтирати тіло людини або яку-небудь його частину. Так мене б’є [масажист], так лупить і тре, що я аж зуби часом стискаю з болю (Коцюб., III, 1956, 182); Положили ми того чоловіка, роздягли усього як єсть і давай снігом терти (Хотк., І, 1966, 169); // Піддавати механічній дії; м’яти. Що їй [шкурі] мук.. завдають! І крутять, і вертять, і пруть,.. і труть (Г.-Арт., Байки.., 1958, 44); Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях (Н.-Лев., II, 1956, 45); Він кидає недокурок, на палубу і довго тре його ногою (Ю. Янов., IV, 1959, 55).

Те́рти ру́ки — проводити кілька разів долонею по долоні, виражаючи радість, хвилювання тощо. Батюшка стояв і, не знаючи, що казати, тер руки (Мирний, III, 1954, 84); Ставало помітно, як інспектор починав нервуватися, терти собі руки (Вас., І, 1959, 138); Те́рти сірни́к (сірники́) — провести сірником по вкритій сіркою поверхні, щоб запалити його. Мати її.. терла сірники й ніяк не могла засвітити світла (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 15).

2. Подрібнювати що-небудь на тертці. Це вона тре хрін на тертці (Ю. Янов., IV, 1959, 135); Терти моркву; // Натискуючи на що-небудь, подрібнювати його на найдрібніші часточки, перетворювати в суцільну масу; розтирати. Василько сидів долі та тер мак до куті (Коцюб., І, 1955, 78); [Ярчук:] Я тут, розумієш, зайнятий. Гірчицю примусили терти (Мик., І, 1957, 414); Вставати дуже не хотілося, але вставали одразу, і хлопці зразу ж бралися до роботи — терти фарбу (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 61).

3. Очищати волокно на терниці від костриці. — Хіба я не брала конопель, не мочила, не била на бительні, не терла на терниці..? (Н.-Лев., II, 1956, 296); Згадалося — тоді ж під повіткою, як терли прядиво, як же він Зіньці й наказував, щоб нікому ні словечка (Головко, II, 1957, 145); * У порівн. Деруть горла неспокійні деркачі. «Че-че-че! Сьвру!..» Немов хтось невтомний тре льонок на тисячах манюсіньких терниць (Збан., Єдина, 1959, 6).

4. також без додатка. Спричиняти біль, пошкодження шкіри внаслідок частого дотику (про тісний або грубий одяг, взуття тощо). Суконний комір тер шию (Коцюб., II, 1955, 366); Мина коні.. І карабінка тре плече в огні безсонної погоні (Сос., II, 1958, 415).

5. розм., рідко. Викликати хворобливі відчуття, дошкуляти. Одного разу цілий такий день я перебула надворі. Увечері щось мене тре, мне, руки і ноги судомить, усю докупи зводить, а голова так кругом і ходить (Мирний, І, 1954, 91); Ніколи єго [його] зуби не боліли, ані ніяка слабість не терла, і через ціле життє [життя] не бачив він коло себе ворожки (Стеф., І, 1949, 113).

$ Дні те́рти — вести жалюгідне життя; животіти. Не живе, а тільки дні тре (Номис, 1864, № 8208); Те́рти ля́мку див. ля́мка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 98.