ТЕТЕРУ́К, ТЕТЕРЮ́К, а́, ч. Великий лісовий птах ряду курячих із чорним (у самиці — пістрявим) оперенням, який є цінною дичиною. З свистом від розмаху дужих крил проносились між деревами важкі тетеруки, приліплювались до міцних гілляк дерев, топтались незграбно, насторожено поводячи товстими лискучими шиями (Збан., Над Десною, 1951, 34); Найчастіше тетеруки живуть у мішаних або листяних лісах, де багато галявин, порубів та полів (По заповідних місцях.., 1960, 62); Блискучий птах з хвостом, подібним до музичного інструмента — ліри, тетерюк належить до найкрасивіших птахів нашої фауни (Корисні птахи.., 1950, 23); * У порівн. Глухий, як тетерук (Номис, 1864, № 8556).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 102.