ТЕТЕРІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм. Раптово бентежитися, ніяковіти, розгублюватися. Вороги на мить тетеріють. Вони стоять розгублені, з роззявленими ротами (Коз., Гарячі руки, 1960, 214); Вона [хмара] прийшла з півночі і так зненацька, що Андрійко з Оксанкою тетеріють. Якщо піде дощ, їм зовсім нема де сховатись (Бабляк, Літопис.., 1961, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 102.