ТИМПА́ННИК, а, ч., заст. Той, хто грає на тимпані. Сашко звелів ударити своїм тимпанникам у срібні бубни (П. Куліш, Вибр., 1969, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 113.