ТИ́РКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Видавати звуки, схожі на «трр» (про деяких комах, птахів і т. ін.). Тільки тут і там зітхають важко корови у стайнях і цвіркуни тиркають зрідка (Козл., Ю. Крук, 1950, 71); Берег дихав болотом. Тиркав деркач, аж на зубах проступала оскома (Гуц., Скупана.., 1965, 261); // Створювати шум, схожий на «трр» (під час стрільби, праці мотора тощо). — Жінки плачуть, діти плачуть,.. у спини [фашисти] штурхають, з автоматів понад головами тиркають. Страх такий — не доведи господи! (Коз., Листи.., 1967, 64); // Видавати звуки, схожі на «трр» (про людей). Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала, мов п’яний халамидник (Мирний, III, 1954, 231).
2. рідко. Черкати крилом об землю (про птахів). Півень тиркає по землі коло курки крилом (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 120.