ТИ́РСОВИЙ1, а, е. Прикм. до ти́рса1. Тирсовий пил; // Вигот. з тирси. Тирсова плита.
ТИ́РСОВИЙ2, а, е. Прикм. до ти́рса2. Міріади таких тирсових штопориків, роздмухуваних вітром, ворушилися тепер цілими днями по степу (Гончар, Таврія, 1952, 346); // Порослий тирсою. Колись безлюдний тирсовий степ радянська людина перетворила на неозоре море золотої пшениці (Ком. Укр., 9, 1965, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 122.