ТИ́ТЛО, а, с. У стародавній і середньовічній грецькій, латинській і слов’янській писемності — надрядковий знак над скорочено написаним словом або над літерою, вжитою у значенні цифри. Над самою криничкою, на кам’яній рівній стіні, було видно стерті сліди якогось напису слов’янськими буквами, од котрого зостались тільки титла (Н.-Лев., II, 1956, 125); Читаймо давні титла й коми, Життя будуючи нове! (Рильський, Весн. пісня, 1952, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 128.