ТИХОСТРУ́ННИЙ, а, е, поет. З струнами, що тихо звучать. Моя ти, втіхо, кобзо тихострунна! Одна ти в мене із утіх дісталась (П. Куліш, Вибр., 1969, 364:).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 133.