ТЛО, а, с.
1. Основний колір, тон, на якому зроблено або робиться малюнок, візерунок і т. ін.; фон. В другому місці картина — бабка і дівка сидять під рядном, між ними свічка. Світиться профіль старої воском, а молодої — листом троянди. Тло чорне (Коцюб., II, 1955, 239); Тьмяне світло його [ліхтарика] падає на бляшану вивіску, написану місцевим малярем. Охрою по зеленому тлі розкидано кривулясті літери (Шиян, Баланда, 1957, 83); Вона була в гарному ситцевому платті, із темного його тла впадали у вічі якісь сині тони (Сенч., На Бат. горі, 1960, 44); Для гуцульських орнаментів характерне брунатне й темне тло. На ньому добре укладаються найрізноманітніші кольори (Знання.., 3, 1975, 32); Чорним по білому тлу — ось той обмежений арсенал засобів, який має у своєму розпорядженні графік (Веч. Київ, 19.VІ 1971, 2).
2. Задній план картини, малюнка і т. ін., який підкреслює, виділяє основні елементи зображення. Агату Ускову намальовано на тлі кімнати, прикрашеної великим східним килимом (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 369); Живописець [М. Божій] любить, тонко відчуває природу, але якими б хорошими не були його пейзажі, вони тільки тло. Головне в картині — людина, її почуття, її діла (Мист., 2, 1962, 21); // Те, що міститься звичайно далі, на чому вимальовується, виділяється хто-, що-небудь. На тлі вечірнього неба пропливають чотири жінки з кошиками на голові (Коцюб., II, 1955, 406); Вона в чорному, з чорним хутром коло шиї — очі горять з-під оксамитового тла крис бриля (Коб., За ситуаціями, 1914, 158); На тлі гір, то тут, то там уже вкритих снігами, город [Переяслав], як на долоні (Скл., Святослав, 1959, 214); Там, на небосхилі, силует колони ледве синів, тягнучись по рожевому тлі, як нерухома смуга лісу (Гончар, III, 1959, 303); // Взагалі будь-що, на чому що-небудь вирізняється. Зчинився врешті гвалт, на тлі якого чутно було, з одного боку, плач, а другого — лайки й прокльони (Коцюб., І, 1955, 256); Падає світло з розчиненого вікна на землю, видно в спину гостя і чути мандоліну, на селі оддалік десь гармошка грає, творячи для неї своєрідне звукове тло (Головко, І, 1957, 301).
Бу́ти (служи́ти) тлом кому, чому, для кого — чого — знаходячись на задньому плані, робити кого-, що-небудь особливо помітним, виразним. Лиця та вбрання робітників, що виходили з робітень, якнайповніше підходили до того окруження [оточення], якому тлом служили брудні,.. пообдирані стіни фабричних будинків (Фр., ІІІ,1950, 186).
3. перен. Середовище, оточення, загальні умови і т. ін., де хто-, що-небудь виділяється. — Коли вже не поїхали на сьогодні нікуди, пропав у вас вечір, так нехай пропадає до кінця, нехай буде чорною плямою на тлі всіх веселих, бучних ваших вечорів… (Хотк., І, 1966, 52); Зненацька почав падати, кружляючи, спокійний лапастий сніг.. Жінки в осінніх, легких костюмах, діти з голими литками озирали одне одного, сміючись: як же вони виглядають на тлі цієї раптової зими? (Вільде, Сестри.., 1958, 510).
4. перен. Грунт, основа чогось. На потвердження своїх загальних уваг він любив наводити коротенькі оповідання та притчі, звичайно на тлі ковальського ремесла (Фр., IV, 1950, 192); Я потрошки збираю матеріали для повісті на тлі газетному (Коцюб., III, 1956, 166); — Я хочу намалювати спершу історичне тло, і тільки на цьому тлі буде видно тему (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 320); Для постаті героя комедії, виниклої на тлі споминів про батька, автор [І. Карпенко-Карий] не пошкодував комічних мазків (Рильський, III, 1956, 342); // Загальна основа, на якій щось здійснюється. Дослідження надбань національних літератур ведеться на активному тлі всього світового мистецького процесу (Літ. Укр., 20.VІ 1967, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 155.