ТЛУМА́ЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. тлума́чити. Я вам яскраво намалюю цю машину. Правда, це міг би зробити й художник.., але я боюсь, що він, не бачивши на власні очі Павликового винаходу, припустить невірне тлумачення (Донч., VI, 1957, 67); Його [Максима Грека] обвинуватили в єресі, тобто в неправдивому тлумаченні християнської віри, і засудили (Ів., Таємниця, 1959, 170); Не прислухався [Михайло] й до тлумачень підполковника, який перекладав генеральські слова німецькою мовою (Загреб., Європа. Захід, 1961, 33).
2. Текст, який містить пояснення, трактування чого-небудь. Усякий закон, чи розпорядження, чи відозва, чи щось інше про той чи той захід доходить до сільради з відповідними інструкціями, роз’ясненнями, тлумаченнями (Вишня, І, 1956, 356); Пушкін дав ряд коментарів і тлумачень «Слова» [о полку Ігоревім], які не втратили своєї цінності й за нашого часу (Рильський, X, 1962, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 155.