Слово "тобто" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ТО́БТО.

1. спол. поясн. Уживається для приєднання речень або членів речень, що доповнюють або розкривають висловлену думку, у знач.: а саме, це значить. — Я недавно блукав попід Прилуками: і там вже наші прихильники поховались по дібровах та живуть в печерах, тобто, бач, спасаються в скитах (Н.-Лев., VII, 1966, 138); Ця невеличка робота носитиме назву «День у дорозі», тобто буде малювати подоріжні картини від ранку аж до ночі (Мирний, V, 1955, 386); Чернишеві на час артпідготовки випало бути старшим, тобто командувати з’єднаним вогнем усіх трьох мінрот (Гончар, III, 1959, 389); Гідроекструзія — то пластична деформація матеріалів з допомогою рідини високого тиску. Тобто вичавлювання виробів з металу, який під дією високого тиску стає м’яким (Наука.., 1, 1974, 9); // Уживається для приєднання слів і речень, що уточнюють яку-небудь назву чи якесь поняття, у знач.: або, іншими словами. Ми зустрілися з ним на березі Азовського моря — поблизу Матроської слобідки під Маріуполем, тобто нинішнім містом Жданов (Смолич, VI, 1959, 11); Цитати із дум та з пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, а в думах ще й без супроводу кобзи, багато втрачають (Рильський, IX, 1962, 205); // Уживається для приєднання слів чи речень, що вносять у попереднє висловлення яку-небудь поправку. [Мічурін:] Це плоди мої. Наказую… Тобто, щиро прошу всіх присутніх з’їсти по пів-яблука номер один і при цьому дивитись на мене… (Довж., І, 1958, 465).

2. част. У сполученні з питальним прислівником як або без нього уживається у відповідях для вираження здивування, нерозуміння чогось. — Пане професоре, я прошу вас негайно відвезти звідси цих людей. — Тобто, як відвезти? — здивувався Карташов (Довж., І, 1958, 475).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 158.