ТОВКТИ́СЯ, чу́ся, че́шся, недок.
1. Битися чим-небудь з ким-небудь. Тут їх чиновники тузились, Як півні за гребні возились; Товклись кулаччям по зубах (Котл., І, 1952, 279); Пархоме, в щасті не брикай!.. Чи п’яний під тином хропеш, Чи до господи лізеш рачки І жінку макогоном б’єш, Чи сам товчешся навкулачки, — Ори і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани Лупи — та все одкинеш ноги! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 82); // Битися об щось. Великі, грізні хвилі серед того каміння ревли та товклися сердито (Фр., IV, 1950, 419); Шелестить, плюскочеться сніг, трясуться колеса, товчуться об твердий клінкер (Збан., Сеспель, 1961, 367); // Швидко, посилено битися (про серце). [Рябина:] Серце товчеться, мов навіжене.. Пропаду, пропаду я тепер! (Фр., IX, 1952, 83); Коли ж вона обізвалася, що батько кличе його [Славка], то він жахнувся. З переляку товклось йому в грудях серце, аж дух запирало (Март., Тв., 1954, 230).
2. Вертітися, соватися на невеликому просторі; лежачи або сидячи, часто змінювати положення тіла. Через годинку панотець хріп, а паніматка товклась по перині (Свидн., Люборацькі, 1955, 42); Вутанька внесла знадвору в’язку свіжої соломи, кинула з розгону серед хати, аж морозний дух пішов від неї на піч до Василька. Хлопець, здається, цього тільки й ждав: стрибнув десь згори просто в золоту кучугуру, з радісними вилясками став товктися в ній та перекидатися, тішачи дорослих своїми телячими пустощами (Гончар, II, 1959, 161); Вночі парубок не заснув жодної хвилини. Він товкся на своєму твердому ложі,.. виходив надвір, тинявся навколо бурдюка, прислухаючись до нічних шумів (Добр., Очак. розмир, 1965, 44).
3. Неспокійно поводитися, щось робити, зчиняючи шум. Часом хазяїн вибирався на ніч на поле, під клуні. Тоді знов хазяйка товклася цілісіньку ніч, боялась, стогнала, охала і човгала шкарбунами од вікна до вікна (Коцюб., II, 1955, 74); Син товкся в своїй кімнаті, навмисне хряпав там чимсь, стукав (Загреб., Спека, 1961, 291); Петро.. шмигнув у двері. Сергій Іванович прокинувсь, звів голову. До кімнати входить Петро. — Що ти товчешся, як домовик. Цілу ніч! (Головко, І, 1957, 457).
4. Старанно, запопадливо займатися чим-небудь (звичайно в домашньому господарстві). А той, про кого дівчина думала, тим часом товкся та клопотавсь по господарству (Гр., II, 1963, 118); Данилкова мати, хоч і бідна господиня,.. той двір обмете і обмиє, і хату обмережить цяточками й рожами, коло печі цілісінький день товчеться, і нема ні в кого на селі такого хисту прикрасити піч (Ю. Янов., II, 1958, 184); Від світанку до глухої ночі товклася [Христя] у Жежериному обійсті то біля свиней, то біля корів, а то — на кухні, де поралася неговірка, висушена працею і хворобами господиня (Речм., Весн. грози, 1961, 69); День і ніч Антон і Катерина, недосипаючи та недоїдаючи, мов пекельні, товклися на своєму шматку поля (Чорн., Визвол. земля, 1959, 7).
5. розм. Перебуваючи де-небудь, топтатися на місці або ходити в різних напрямках на невеликому просторі. Та не пройшов [Дідушок] і десяти кроків, як знов довелося зупинитись. Біля воріт товкся гурт людей (Гжицький, Опришки, 1962, 8); В цьому павільйоні з ранку до вечора було завізно, — товклися люди, шумно виявляла своє захоплення молодь, під ногами дорослих шмигала галаслива дітвора (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 111); // перен. Перебувати в кого-небудь довгий час; стирчати. Малював картини [Сава Петрович]. Пік, як коржі. Цілими днями товклися в нього натурщиці з місцевих дачниць (Головко, II, 1957, 411); Цілими днями товчуться в нього на подвір’ї його шкільні товариші, яким він допомагає, особливо з фізики та математики (Гончар, Тронка, 1963, 87); // перен. Літати, кружляти над чим-небудь, перебуваючи в безперервному русі. Зараз мати й син дивляться одне на одного, потім на ріку, над якою товчуться клубки комах і пролітають птиці (Стельмах, II, 1962, 210); * Образно. Не чути було мінометів, танків, літаків. Знахабнілі мессери товклися буквально над головами (Коз., Гарячі руки, 1960, 140).
◊ Товкти́ся на [одно́му] мі́сці — не просуватися вперед у якій-небудь справі. Не зовсім він [Мартин] і дурний, усяке майстерство знає, — не вчивсь, а хату собі укрив сам, не вчивсь, — а плотничить [теслярує].. Правда, робив він цеє непроворно, мляво, довго, або товчеться на одному місці, — шкрябається, як курка лапою, або стоїть — потилицю чухав, поки надумається, що робить (Григ., Вибр., 1959, 346); Товкти́ся, як Ма́рко в пе́клі (по пе́клі, по пе́клу) див. пе́кло.
6. Пас. до товкти́ 1, 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 164.