ТОГОСВІ́ТНІЙ, я, є, розм. Який перебуває за межами цього світу; власт. тому світові; потойбічний. А без щастя життя здавалося Гордієві зовсім нерозумним, не мало мети. В мету тогосвітню він не вірив (Гр., II, 1963, 46); Не думай про рай тогосвітній, А тим утішайся, що є (Крим., Вибр., 1965, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 170.