ТОКОВИ́ЩЕ1, а, с. Місце, де токують птахи. Глухарі прив’язуються [звикають] до своїх токовищ, і єдиний поки що шлях до збереження цих птахів — не займати тих місць, де вони перебувають (Веч. Київ, 15.I 1966, 3).
ТОКОВИ́ЩЕ2, а, с. Те саме, що тік. Оксен, що сидів понурий і неговіркий, зробив собі круг і врізав такого гопака, що позатягало пилюкою вікна, і лампа жевріла, як би десь на токовищі (Тют., Вир, 1960, 209); Скоро жовтогаряча кушпела огорне ці степи, і золотий потік аерна попливе на токовища та на елеватори (Цюпа, Краяни, 1971, 286); // Місце, де був тік. Заорювання токовищ.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 178.