ТО́ЛОВИЙ, а, е. Прикм. до тол. Ти ж не замовкла, о, ні, Пісне моя комсомольська, Так, як звитяжна Нікольська В толовім чорнім вогні (Воронько, Тепло.., 1959, 50); // Зробл., вигот. із толу. [Вайсман (розглядаючи рейку):] Щоб таку штуку підірвати, не дуже багато й треба: три толових шашки, і все полетить шкереберть (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 180.