ТО́МНИЙ, а, е, рідко. Сповнений легкого безпричинного смутку, легкої втоми, знемоги; млосний. — Я завжди буваю на балі в білому.. Я тоді така біла, томна (Л. Укр., III, 1952, 601); Не примхою міліардера, Не на потіху томних дам, Не сон, не мрія, не химера.. Ні! Гордий вицвіт мускулястих, Смаглявих одностайних рук В сплетіннях круглих і гранчастих Піднісся над шумливий брук (Рильський, II, 1960, 11); // Який виражає душевне томління, легкий смуток. З-під них [брів], прикриті густими й неправдоподібно довгими, одначе зовсім натуральними, віями, миттю блискали і зразу ж меркли — щоб за мить знову блиснути і знову померкнути — двійко швидких, гострих, але заразом і томних очей (Смолич, Мир.., 1958, 85); Він руку їй подав. Печально (Як то говорять, машинально) Татьяна сперлась і пішла, Не звівши томного чола (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 98).
…ТО́МНИЙ, а, е. Друга складова частина складних слів, першу частину яких становить числівник, що означає кількість томів, напр.: трито́мний, дванадцятито́мний і т.ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 183 - 184.