ТОПОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до топографії. Радянський Союз у справі топографічного вивчення своєї країни залишив далеко позаду всі капіталістичні країни, в тому числі й США (Наука.., 4, 1961, 10); Зміни в господарстві приводять до змін у матеріальній культурі, в способі життя. Насамперед змінюються характер планування поселень і жител, топографічні умови їх розташування (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 38); Топографічне знімання.
∆ Топографі́чна анато́мія — розділ анатомії людини, що вивчає взаємне розташування органів і тканин у кожній ділянці тіла; Топографі́чна ка́рта — географічна карта, що дає точне й детальне зображення місцевості (розташування водойм, населених пунктів, шляхів сполучення, характеристику рельєфу тощо). Він сидить у кутку, в своїй незмінній плащ-палатці, в шапці із спущеними вухами, і розглядає топографічні карти (Гончар, III, 1959, 275); Умінню орієнтуватися в дорозі, користуватися топографічною картою, знаходити найкоротший вірний шлях у пересіченій місцевості, правильно організовувати дорожній режим — слід вчитися саме на близьких маршрутах (В дорогу, 1953, 7); Топографі́чна номенклату́ра — сукупність назв, термінів, уживаних у топографії (у 1 знач.).
2. Який складається з топографів. Мов за труди нагороди — Риски лягли на карті, — Дальні, важкі переходи Топографічних партій (Нагн., Вибр., 1957, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 197.