ТОРГУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Домовляючись про ціну під час купівлі та продажу, укладання торгової або іншої угоди, добиватися взаємних поступок. З Тимохою ніхто ніколи не торгувався, бо всі звикли до того, що коли він скаже яку ціну, то вже не скине й копійки (Гр., І, 1963, 283); Вона запевняла, що він має добрий смак і вміє торгуватись (Коцюб., І, 1955, 405); Петро Оболонський з жартами і примовками торгувався за кожен свій горщик, загинаючи таку ціну, щоб не збути товару з рук (Збан., Переджнив’я, 1955, 141).
2. перен., розм. Сперечатися, домагаючись поступок собі в чомусь або поступаючись комусь чим-небудь. Всі товпилися коло одежі, одягалися, торгувалися, кому з ким сідати та їхати (Вас., І, 1959, 89); Кілька хвилин вони торгувалися перед дверима, кому постукати й кому першому зайти (Собко, Скеля.., 1961, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 203.