ТО́РОК, у, ч., розм., рідко. Те саме, що торо́чка. Та хустка завжди висіла в кутику на жердці, і її Максим пізнав би, хоч би сотки були дівок, так знав на ній кожний листок, кожну квітку, кожний торок (Кобр., Вибр., 1954, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 206.