ТОРО́С, а, ч. Нагромадження уламків криги на замерзлих морях і річках, що утворюється внаслідок стискання льоду. Загалом, велетенські тороси значно прикрашали суворий ландшафт закрижанілого моря (Трубл., Лахтак, 1953, 86); Похмурі козаки швидко крокували, спотикаючись на льодових торосах, що примхливо погорбили крижану поверхню лиману (Добр., Очак. розмир, 1965, 167); * Образно. Кілька бібліотекарок стояли на видачі, швидко знаходили те, що їх просили, зникали на короткий час серед книжкових торосів (Загреб., Шепіт, 1966, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 206.