ТОРОХТЮ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що торохтли́вий. На великому «змії» з бамбукових тичок та брезентових парусів, але з маленьким, хрипким і скажено торохтючим моторчиком, злетів [Уточкін] над полем на п’ять сажнів угору і беркицьнув у яр (Смолич, Світанок… 1953, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 208.