ТОРСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Однокр. до то́рсати. — Василино! Вставай-бо та жени вівці до череди! — сказала мати і торсонула Василину рукою (Н.-Лев., II, 1956, 34); Вона торсонула його так, що мусив почути (Гр., II, 1963, 299); Він підбіг до хвіртки.. і торсонув її рукою, але вона не відчинилась (Добр., Очак. розмир, 1965, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 209.