ТО́Я, ї, ж., бот. (Aconitum L.). Те саме, що аконі́т. Он і грядочка з квітками — така малесенька, а чого там тільки нема, і чорнобривці, і тоя, і любисток, і рута, й канупер (Л. Укр., III, 1952, 493); Під самими вікнами коло дому цвіли кущі рожі, бузку, жасмину.., синіли квітки тої (Н.-Лев., І, 1956, 349); Вона.. нарвала квіту з часнику, тої, оману й одоляну, та пішла з тим до млина (Кобр., Вибр., 1954, 150); Зірчаста ясніє між травами пахуча тоя (Турч., Зорі.., 1950, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 218.