ТРАВ’ЯНИ́СТИЙ, а, е.
1. Порослий травою; з густою травою. Берег тут [на р. Бузі] чорноземний, трав’янистий, і вода не шипить, як на піску, а глухо клекоче (Стельмах, II, 1962, 57); Орест походив по острівцю — ніде ні душі. Набрів на трав’янисту галявинку і став вирізувати ножем скибки дерну (Вол., Самоцвіти, 1952, 26); Жвавішала [Оленка], iз цікавістю стежила, як локатор.. кладе рухливу тінь на трав’янисту глобальну опуклість кургану (Гончар, Тронка, 1963, 302).
2. Подібний до трави виглядом, будовою тощо. Горох посівний — однорічна яра рослина зі стрижневим густо розгалуженим корінням і трав’янистим стеблом (Зерн. боб. культ., 1956, 14).
3. Те саме, що трав’яни́й 1. Дернові грунти утворились під трав’янистою рослинністю і найчастіше зустрічаються по долинах річок (Колг. енц., І, 1956, 568); Трав’янистий покрив на відкритих місцях [у парку Олександрії] складається, головним чином, з осоки волосистої, костриці, тонконогу лугового.. та інших видів (Парк Олександрія.., 1949, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 222.