ТРАВИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що трав’яни́стий 1, 2. Став я під ворітьми, — ворота були розчинені, — бачу дворочок чистенький, травистий і багато стежечок проходжено перехресних (Вовчок, VI, 1956, 236); Булані мають пастись на травистій стерні своєї ниви (Іщук, Вербівчани, 1961, 11); Трависте листя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 220.