ТРАВИ́ТИ1, травлю́, тра́виш, недок., перех., спец. Обробляти поверхню металу, скла тощо розчином кислот або іншими спеціальними сполуками. В цеху, де травили дріт, він домігся, щоб зробили вентиляцію (Бойч., Молодість, 1949, 320); // Витравлювати (у 4 знач.).
ТРАВИ́ТИ2, травлю́, тра́виш, недок., перех. Засвоювати в процесі травлення; перетравлювати. Нічого її не болить, їсть добре, спить добре, травить добре, а все-таки чує в кождій хвилі, що нерви її «страшно напружені» (Фр., II, 1950, 375); Він травить їжу, бо цього вимагає шлунок і занадто запопадлива мати (Кач., II, 1958, 297); * Образно. Іскія у спокої травила свою вечерю (Коцюб., II, 1955, 296).
ТРАВИ́ТИ3, травлю́, тра́виш, недок., перех., мор. Потроху відпускати, послаблюючи натягання канату, снасті тощо. Доки травили причалок, доки спускали сходні,.. ми мали досить часу, щоб спокійно дійти до берега (Кулик, Записки консула, 1958, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 220.