ТРАВМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до травмува́ти. Дівчатка почали плакати. Всі вони були травмовані війною (Довж., І, 1958, 366); // у знач. прикм. Ще в середньовіччя травмований череп пробували «залатати» пластинкою з слонової кістки або золота (Знання.., 5, 1965, 16); — А батько ж досі «штунда»?— прорвався хтось із принишклого залу, безжально ранячи й без того травмоване серце сина (Ле, В снопі.., 1960, 156); // травмо́вано, безос. присудк. сл. Якщо за роки другої світової війни було вбито і поранено 929 тисяч американських солдатів та офіцерів, то на виробництві за той самий період було вбито і травмовано в 15 раз більше робітників (Рад. Укр., 20.III 1963, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 221.